Про хліб

Одного разу зїйшов сам Бог на землю побачити, як люди живуть। Зайшов в одну хату, дивиться - люди не шанують хліба। В другу, в третю - теж саме। Знущаються над хлібом, топчуть його в Землю।Розсердився Бог, думає, що ж таке?। Пішов він у поле। Кали дивиться, а колоски на стеблі великі, від самої землі аж до верха। Сердитий Бог: вирішив провчити людей। Захопив рукою колосок і потянув догори। Був би все понищів, фле тут прибігли собака і кіт і почали його просити, щоб він кинув їм хоч трошки хліба। І випросили। Змилувався Бог। І залишив на колоску те, що не встиг зішморгнути। Відтоді хліба стало меньше і люди почили його шанувати। Відтоді ми собачий і котячий хліб їмо।
Авор знахідки - Ковальська Олена, учениця 8Б класу та Тикул Ольга Андріївна - вчитель хімії.

Біла смерека.

Дуже давно на Кичерах косив син удовині।В обід пішов до потоку води напитися।
І побачив білу дівку, яка пригнала до водопою білих овець। Він спробував увійти в потік - вона попросила не каламутити воду। Тоді юнак попросив дівчиу дати йому напитись। Вона зачерпнула в долоні воду, і він пив з дівочих долонь। Коли відходив, запитав, чи можна до неї прийти। На що красуня відповіла: "Приходь, бо ти моє серце скаламутив"
В час сінокосу, коли той хлопець, косив йому все вчувалось, що коса співає: "Приходь, бо ти моє серце скаламутив"। А потім вони разом почали пасти вівці і разом класти стоги। Сінокоси скінчилися коли десь,Спаса і легень і дівка, він з косою, вона з граблями, гнали вівці і поверталися до дому। Недалеко їх зустріла легенева мати। Молоді сказали їй, що вони любляться ї будуть разом।
Але матері не сподобалася дівчина, вона закляла її і перетворила на Білу Сереку। Тоді, коли світлі коси перетворилися в смеретчине гілля, дівчина крикнула: " Мій яворе!" В ту мить юнак став Явором। І з їхнього коріння потекли їхні чисті сльзи - вода Білої Смереки। Казала стара бабця - Ворожина, що як ходила ввечері по воду, то бачила, на тому місці хлопця і дівчину।
Автор знахідки - Тикул Ольга Андріївна і учень ८ - Б класу Буковський олександр

Про те, як ромашка стала ворожкою

Ромашку звичайно звичайно знають усі. Вибігаючи в садок, де цвітуть ромашки, і обриваючи пелюстку за пелюсткою, приказують : " любить - не любить ..." Але як неболяче Ромашці, вона пишається: Я незвичайна собі квітка, а знаменита ворожка. Піду похвалюсь своїй королеві - Троянді। " Так і зробила ромашка. А троянда повеліла: "Залишаєшся у моєму палаці. Будеш придворною дамою - королевиною знаменитою ворожкою"।
І стала ромашка жити у королівському квітнику. Покличе її Троянда до себе і запитує:
"Скажи мені знаменита придворна ворожка, чи любить мене Польовий Мак?
Ромашка пошепчить : "Любить - не любить" - а тоді відповідає: "Ой так - так! любить - любить тебе Мак"
Згодом знову запитує королева: " А чи любить мене квіт Ірис?" Стиха повороживши, Ромашка відповідає: "І тепер, як і колись, Любить - Любить". А потім цікавиться ци любить королеву Гладіолус?" Ромашка відповідає: " Як тебе не любити? Любить - Любить!"

І як Троянді бути незадоволеною? Всі в королевстві її люблять! Але схаменувшись вона зрозумілі, що є квіт Нарцис, який любить лише себе। Покликала вона свою ворожку і запитує: "Чи є в світі квіт, який її не любить?" Як завжди повороживши відповідає Ромашка:"Не хвилюйся всі тебе люблять!" Не повірила Троянда ворожці і вигналя її з королевства.

Побрела Ромашка, наче циганка, по усіх усюдах। Де тільки не зупинялась вона і в садах, і на полях, і на луках, і в полі...

Автор знахідки Колеснікова Наталія - учениця ८ - Б класу та вчитель хімії Тикул Ольга Андріївна

Давайте знайомитись.

Ми починаємо працювати над проектом "Легенди рідного краю". Це неперший наш проект. Над проектами ми почали працювати три роки тому. За цей часми прийняли участь у таких проектах, як: "Чому людина бачить?","Чому людина живе?", "Які цікаві ці тварини?", "Ми садили кіпарис". Під час роботи над цими проектами збагатились знання учнів нетільки з предметів але й з вміння працівати з програмованими засобами.